IELTS-драма: як завалити Speaking
Повідомляє studway.com.ua 02.08.2018 11:12
Гадаю, усім нам відома структура тесту IELTS та його поділ на чотири частини: Speaking, Listening, Reading та Writing. Я не буду зациклюватися на останніх трьох, оскільки всі вони – письмові, не передбачають взаємодії з іншими людьми (хіба що один із наглядачів підійде замінити твій автоматичний олівець, з якого вилетів графіт та зник у невідомому напрямку). Тут проблем не було, я отримала гарні бали, ходила б собі щаслива та вставляла при кожній нагоді англійські слова…
…якби не підступна частина під назвою Speaking. Тут я здобула найнижчу оцінку (6.5), впала в істерику й у стані афекту зареєструвалася на ще один тест. Чому так сталося? Давайте розбиратися.
Попереджаю: Speaking буває примхливим і цю частину можуть призначити до основного тесту чи після, кому як пощастить. Особисто я «спікала» за два дні до, і схоже саме в той день карма вирішила відплатити мені за всіх убитих комарів та промахи повз смітник.
Усе пішло не за планом. У листі було сказано, що прибути до місця екзекуції – у народі відомий як British Council – необхідно за 20 хвилин до початку тесту, Оскільки я та людина, що може йти на Лук’янівську, на секунду зажмуритися й опинитися біля РАЦСу на станції метро «Політехнічний інститут», мені довелося приїхати заздалегідь. Ще півгодини я ходила під будівлею, шукала туалет, пила каву, практикувала дихальні методики для самозаспокоєння (спойлер: вони не працюють). І в той момент, коли я вже довела себе до тремтячих рук, настав час заходити.
На щастя, у British Council заздалегідь потурбувалися про вказівники, тому якщо ти такий самий топографічний кретин, як і я, не турбуйся. Заходиш, фотографуєшся (кажу одразу, вуха доведеться відкрити; на наступний тест просто пришию їх до голови) і можеш сісти поруч зі своїми зеленуватими товаришами по нещастю. Втім, я банально не встигла приземлитися на стілець, адже в кімнату зайшов поважний чоловік, фотограф радісно оголосив «ось Мар’яна, ваш кандидат!» і мене урочисто відвели в кімнату, де й проходить тест.
Скажу відверто, Speaking – це стрес, особливо якщо у тебе такі ж задатки юного соціофоба, як і в мене. Особисто я при зустрічі з незнайомими людьми починаю червоніти, потім блідніти, відчувати нездоланне бажання наблювати під стіл і переїхати жити в бункер (послідовність дій може змінюватися).
Однак навіть якщо ти – найбільш товариська киця, у вільний час підпрацьовуєш тамадою та зачаровуєш з першого ж слова, атмосфера допиту пригнічує будь-кого. Ну тільки уяви: ти сідаєш навпроти екзаменатора, обличчя вже тріщить по швам через натягнуту посмішку. У кімнаті пусто. Ви одні. І ось настає час розмовляти.
Дозволь зізнатися ще ось у чому: літо 2015 року я провела в Америці й тому була непомірно впевнена у своїй розмовній англійській. Втім, наступні 10 хвилин швидко й болісно дали зрозуміти – мову потрібно тренувати постійно. Не повторюй моїх помилок, а йди шукати розмовний клуб і познайомся з невеличким списком «НЕ», які просто уб’ють твій Speaking (і в землю закопають, і напис напишуть – усе за стандартами).
1. НЕ розмовляй так, наче ти біжиш стометрівку в школі чи береш участь у конкурсі скоромовок. Іншими словами, не говори надто швидко. По-перше, ти знаєш, що ти – людина, а отже об’єм твоїх легень у середньому складає всього 4 з половиною літра? Якщо «випльовувати» слова з шаленою швидкістю, то вже через хвилину почнеш задихатися, шумно хапати ротом повітря й своєю поведінкою нагадувати рибу, яку викинуло на берег (включно з виряченими очима та хаотичними рухами). Ну і давай не забувати про те, що так ти достроково закінчиш свою палку промову, а це не піде на користь балам.
2. НЕ починай говорити одразу ж як тобі поставлять запитання. Дай собі час подумати, сформувати в голові план (стандартний зачин – основна частина – кінцівка, адже ці знання мали хоч колись пригодитися). Не повторюй моїх помилок: коли екзаменатор запитав, чи носимо ми спеціальні головні убори на свята, я просто не встигла згадати найбанальнішу відповідь – паперовий конус на день народження. Натомість я почала розповідати про традиційні капелюхи моєї маленької Батьківщини – Гуцульщини і ця драматична історія підводить нас до третього «НЕ».
3. НЕ жестикулюй. Сидіти як стовп також не варто (як-не-як, екзаменатор повинен знати, що ти ще живий), але прошу: знай міру. Коли я завела мову про ці злощасні шапки, то на найбільш драматичному моменті мій словниковий запас уперся в дно, я не змогла пояснити, як вони виглядають, і почала це показувати. Мораль така: гадаєш, екзаменатору дійсно цікаво, які капелюхи носять десь на Говерлі? Можливо, він насолоджується твоїм авторським перфомансом? Ні, ця людина бачить лише одне – ти не можеш дати відповідь на запитання. І це погано.
4. НЕ використовуй слова-паразити. Так, вони зустрічаються й у англійській мові. Я маю на увазі всі ці so та anyway – тобто те, чим ти намагаєшся заповнити незручну мовчанку. І гарантую – вона обов’язково виникне, коли ти гарячково шукатимеш відповіді на запитання типу «ти носила шапки, коли була дитиною»? Я не пам’ятаю, чувак. Просто не пам’ятаю.
5. НЕ «екай». Чи мекай. Чи бекай. Звісно, я розумію, що «кожній тварі по парі», але не варто розкривати свою звірину сутність на іспиті. Якщо ти забув слово – не потрібно задумливо дивитися у стіну й тягнути одну ноту, адже один із параметрів оцінювання розмовних навичок називається fluency (те, наскільки плавно й без пауз ти вмієш говорити). Думаю, не варто казати, що цим еканням ти нікого не обдуриш.
Ну й наостанок – я не стомлюся повторювати це знову й знову. Не хвилюйся. Страх, бажання якомога швидше вийти з цього кабінету для допитів… Усе це дуже знижує якість твого виступу, загрожує низьким балом та вбитою самооцінкою. Тепер все, успіху!
Mariana Mehedyniuk
Опубліковано : 02.08.2018 11:12