Адже у місті поєднувалися кілька національностей, які залишили після себе на згадку чудові та цікаві пам’ятні місця.

Отже, пропонуємо п’ятірку найвиразніших місць, які обов’язково потрібно відвідати, будучи у Бережанах.

1. Парафіяльний (фарний) костел Різдва Діви Марії 

Цей костел у Бережанах спорудили у 1620 році за рахунок коштів Адама-Гіроніма Синявського.

Разом із бережанським замком, готичний римо-католицький костел став однією із споруд, що формував архітектурне обличчя міста.

Нині діючий парафіяльний костел, пам’ятка сакральної архітектури готичного стилю 1-ої половини XVII століття.

Розташований у центрі міста по вулиці Братів Лепких, 1.

Костел зведений з тесаного каменю на пагорбі у центрі міста і займає домінантне положення. Його видно майже з будь-якого куточку Бережан. Стрімкий дах, стрілчаті вікна, простота і досконалість ліній і форм є підтвердженням кращих традицій культової архітектури невеликих галицьких містечок.

Костел мав оборонне призначення. Це підтверджує наявність мурів із бійницями, які частково збереглися і до наших днів. Нажаль, на початку 80-х років минулого століття більшість мурів була знесена. Про оборонні функції комплексу нагадує і чотирьохкутна дзвіниця із стіжковим дахом. Споруджена вона була десятиліттям пізніше, ніж костел.

У 1675 році храм зруйнували татари, але його дуже швидко відродили. Часткову руйнацію спричинили і обидві світові війни. Після Другої світової костел використовувався не за призначенням. У 90-х роках ХХ століття храм повернули римо-католицькій громаді і освітили під титулом Святих Апостолів Петра і Павла.

2. Вірменський квартал

Вірменська і вірмено-католицька громади в Бережанах існували з кінця XVII століття до середини XX століття і були важливим етнічним, релігійним та економічним компонентом цього старовинного галицького міста.

Відомо, що в Бережанах вірменські переселенці були вже у XV столітті. Вулиця, уздовж якої вони селилися, отримана назву Вірменська.

Відомо, що наприкінці XVII століття вірмени мали в Бережанах дерев’яну церкву, а також близько 200 будинків, свого війта та свою судову владу. У 1710 році власник міста Адам Микола Синявський навіть призначив для утримання вірменської церкви та священика 300 золотих на рік. При храмі були вірменська школа і братства.

1746 року з дозволу нового власника Бережан Августа Олександра Чарторийського розпочинається будівництво нового мурованого вірменського храму.

У 1810 році храм пошкоджено пожежею, а через 50 років відбудовано в первісному вигляді. Сьогодні відносно нормально збережений храм стоїть пусткою і за призначенням не використовується.

Поруч також розташовується старий вірменський житловий будинок за мансардовим дахом і порталом простої форми.

З іншого боку церкви – будинок, збудований на початку ХІХ століття, як резиденція вірменського декана. З початку ХХ століття відомий під назвою «Будинок Шашкевича».

Дійсно, під час навчання в бережанській гімназії у 1825 1829 роках тут проживав відомий просвітитель Галицької Русі Маркіян Шашкевич. А сьогодні тут розташувався офіс державного історико-архітектурного заповідника «Бережани».

3. Вілла Андрія Чайковського

На вул.Валовій, 11 знаходиться вілла Андрія Чайковського – відомого громадського діяча, адвоката і письменника. Чайковський мешкав тут у 1890-1910 роки.

Як адвокат, Чайковський часто захищав знедолених селян і багато з побаченого поклав в основу своїх повістей, оповідань. Йому належить ряд популярних історичних творів на козацьку тематику.

Вілла була центром культурно-просвітницького життя міста в кінці ХІХ – на початку ХХ століття. В 1892 році тут гостював Іван Франко, про що свідчить меморіальна дошка на стіні будівлі.

4. Вілла О.Дубицького

Поруч із віллою Андрія Чайковського розташовується ще більш оригінальна вілла О.Дубицього. У цій будівлі зупинявся колись письменник Богдан Лепкий. І було це під час відзначення його 60-річного ювілею. Споруда датована 1908 роком і знаходиться на вул. Валової, 20.

5. Бернардинський монастир

Будівництво монастиря отців Бернардинців під горою Сторожисько розпочалося у 30-ті роки XVII століття з ініціативи Урсули Синявської – невістки Адама Ієроніма Синявського, тодішнього власника міста.

Через різноманітні події будівництво комплексу затягувалося, і продовжилося лише у 80-х роках XVII століття. Монастир, зведення якого остаточно завершено у 1683 році став що одним оборонним комплексом Бережан, частиною його фортифікаційної лінії, який захищав місто із північного заходу.

Потужні фортечні стіни – вимушений стратегічний крок, від якого часом залежала доля міста.

Монастирський комплекс, який почав будуватися навколо костелу святого Миколая в 1716 році, став останнім даром магнатського роду Сенявських у Бережанах, хоча в завершеному вигляді своє творіння останньому його представнику Адаму Миколаю (1666 – 1726) побачити так і не довелося.

Закінченням зведення в 1742 році храм був зобов’язаний вже його дочці – Марії Софії (1699 – 1777) в заміжжі графині Чарторийська.

Спочатку створений в аскетичному стилі костел відданий в розпорядження братії ордену бернардинів під час закінчення будівництва келійного комплексу (друга половина XVIII століття) набув рис модного на той час стилю пізнього бароко. Своєю популярністю він був зобов’язаний святому Антонію, в день пам’яті якого (30 січня) щорічно сюди збиралися віряни всіх християнських конфесій з усієї округи.

Друга світова перетворила духовний комплекс у школу для “фольксдойче”, що стало першим його кроком на шляху просвіти.

Потім будуть: інтернат для сиріт (з 1947 року), спеціалізоване профтехучилище для важких підлітків (з 1950-х), виправно-трудова колонія (з 1983-го), яка діє тут і донині, хоча з її назви і зникло слово “трудова”. Костел святого Миколая у ході цих перипетій був пристосований спочатку під клуб, потім – для спортивних змагань, що завдало величезної шкоди його унікальному внутрішньому оздобленню.

У 1998 році історична справедливість була відновлена і промінь греко-католицької віри освятив храмові стіни колишнього монастиря бернардинів у Бережанах – сюди повернулися священики.