Червоний чи синій? Чому не варто гнатися за дипломом відмінника

Повідомляє studway.com.ua 04.09.2019 13:17

Фото з мережі Інтернет

Звідки ростуть ноги в поганих оцінок

Недосконала система освіти

Влітку-восени 2017 року МБФ «Міжнародний фонд досліджень освітньої політики» вирішив з’ясувати, як виші оцінюють якість пропонованої ними освіти. Автори дослідження Тарас Фініков і Віталій Терещук опитали студентів 124 українських вишів, які представляли весь спектр закладів вищої освіти за розмірами, регіонами, формами власності.

Одним із завдань проєкту було з’ясувати, як університети підходять до оцінювання якості викладання окремих дисциплін. Більшість закладів обмежується забезпеченням методичними матеріалами. До думок студентів прислухаються дуже рідко, ще менше уваги приділяють думкам потенційних роботодавців та вивченню вимог ринку.

Аналогічна ситуація з формуванням освітніх програм: суто косметична модифікація вже наявних та утримування старих програм «до останнього студента». Тож наскільки варто докладати зусиль задля гарних оцінок, не маючи чіткої відповіді на питання, де ти зможеш це все застосувати на практиці?

Особисті страхи і переживання

Психологи кажуть, що страх і тривожність – це шлагбауми, що блокують рух енергії, яка допомагає думати, приймати рішення, засвоювати знання. Реакції страху – бий, біжи, заклякни. Де тут про вчитися, відкривати нове, розширювати горизонти? Тоді що таке для тебе оцінка?

Щоб визначити це, візьми аркуш і поділи його на дві колонки. В першій пиши питання: «Чому для мене важливі хороші оцінки?». В другій – відповідь. Тепер знову в першу колонку і знову те саме питання. В другій колонці – відповідь. Повторюй доти, поки не з’явиться відчуття, що вже справді все сказано. З досвіду скажу, що правдиві причини відкриваються ближче до фіналу, а все, що приходить першим, – це наносне, заяложене, те, що безпечно пред’явити світові. То для чого тобі високі бали? Твої зусилля дійсно того варті?

Якщо страх низького бала все ж не відпускає, пропоную невеличку роботу.

Знайди час і місце, де тобі ніхто не заважатиме, сядь зручно, заплющ очі. Уяви, що ти нічого не вивчив(-ла), отримав(-ла) двійку і… Що тоді? Які почуття виникнуть? Чиї голоси зазвучать у голові? Що вони казатимуть, з якою інтонацією? Хто веде сольну партію? Дай їм висловити все, що боїшся почути. Стеж за своїм станом, за диханням, за тим, як змінилася поза, за емоціями. А тепер згадай когось зі своєї родини (неважливо, жива ця людина зараз чи ні), хто колись потрапляв у скрутну ситуацію і зміг з неї вийти. Можливо, це якась сімейна легенда або ти сам(-а) був(-ла) свідком подій. Уяви собі цю людину і подумки попроси в неї підтримки.

Не поспішай, дай собі переключитися. Що б сказала тобі ця людина з огляду на її досвід, вік, мудрість? Які б слова добирала, які нотки звучали б у її голосі? Дай сказати своєму родичу всі слова, які тобі зараз так потрібні. Подумки подякуй йому/їй за допомогу і повільно розплющуй очі. Буде класно, якщо на допомогу тобі прийде хтось із твого роду. Але якщо не пригадаєш таких, то хай це буде друг, літературний герой, якась інша людина, якою ти захоплюєшся.

Згадуй цю людину і її слова щоразу, коли хвилі страху й переживань через оцінки набуватимуть ознак шторму.

Не твій напрямок діяльності

Так буває, що виш обираєш не ти, а батьки. Або йдеш із другом/подругою за компанію. Або уявляєш собі одне, а на ділі маєш геть інше. Марно вимагати від себе високих показників у навчанні, коли це зовсім не твій напрямок. Але раптом напрямок твій, а ти просто лінуєшся і не хочеш докладати зусиль?

Це легко перевірити. Уяви себе років через п’ять після отримання диплома. Ти вже встиг(-ла) попрацювати, набратися досвіду, обійняти якусь посаду. Як тобі в цій професії? Чи впевнено ти почуваєшся? Чи є відчуття, що проживаєш чиєсь життя, а не своє? Уяви, як проходить твій робочий день, тиждень. Із чого він складається, які труднощі виникають? Як ти спілкуєшся з колегами, яке твоє місце в профспільноті? Задоволений(-а) ти результатом цього досліду? Якщо так, то пошукай причини ліні, вистав їх за двері й берись до навчання.

Якщо ж у результаті з’явилося відчуття марно прожитих років та бажання кинути виш тут і зараз, можливо, варто подумати про зміну напрямку навчання. Тобі пригодиться профорієнтаційний тест за Голландом.

Суб’єктивність оцінювання

Колись я мала викладача, великого фаната боксу і братів Кличків. Коли Володимир або Віталій перемагав на ринзі, ми всі отримували п’ятірки незалежно від того, яку маячню несли. Коли ж фаворит зазнавав поразки, ми могли показувати хоч рівень знань академіка, але хороші оцінки нам не світили. Викладачі теж люди, в них буває підйом не з тієї ноги або просто застаріла форма мізантропії.

Шафа з книжками vs гугл-пошук

У нашому мінливому світі важко уявити, що можна вивчити щось одне і потім весь час використовувати це в роботі. Вимоги до спеціалістів міняються швидко, тому для роботодавців важливішим є не те, що в тебе в дипломі, а те, наскільки швидко ти вмієш адаптуватися, реагувати, знаходити своє місце в команді та приймати рішення в нестандартних ситуаціях. Емоційний інтелект нині вагоміший за академічні знання.

Дослідження американських соціологів Джона Гантера і Френка Шмідта «Validity and Utility of Alternative Predictors of Job Performance» щодо зв’язку рівня IQ з успішністю в професійній діяльності показало, що лише в 10% випадків високий інтелект і запас знань корелювали зі швидким просуванням кар’єрними сходами.

Уважно почитавши вимоги роботодавців, ти помітиш, що пунктів суто про знання буквально один-два, натомість детально розписані вміння комунікувати, адаптуватися, бути гнучким(-ою), нестандартно підходити до завдань.

Власні університети

Як балансувати між знаннями, які дає виш, і тим, що вимагає життя?

По-перше, визначся, які предмети тобі дійсно потрібні в подальшій професії, і зосередься на них. Решту підтримуй на рівні прохідного або необхідного для стипендії бала.

По-друге, шукай, де ти можеш випробувати свої навички. Стажування, невеличкі замовлення – це те, що тобі треба. Заразом зможеш точно зрозуміти, яких знань бракує і що можна взяти від вишу. Навіть якщо ти підеш працювати поки що не за фахом (у кол-центр, наприклад), усе одно наберешся досвіду спілкування, виходу з конфліктних ситуацій, побачиш, які з набутих компетентностей тобі дійсно стають у пригоді.

Тепер при багатьох вишах є центри працевлаштування. Поцікався: можливо, там ти зможеш знайти щось для себе.

Вилазь із підручників!

А взагалі студентські роки – це не лише навчання і життя в бібліотеці! Це ціла купа можливостей для пошуку себе і відкриття світу. Існує безліч волонтерських програм, у яких ти можеш брати участь, програм на зразок «Work & Travel», освітніх програм на час канікул. Для натхнення тримай перелік організацій, які займаються волонтерством по всьому світу, та аналогічна українська команда. А ще завжди є активності в самому виші: газети, студентське самоврядування, STEM, спортивні змагання – цілком можливо, що саме там ти зробиш перші кроки для майбутньої кар’єри.

Навчатися – це завжди корисно, і якщо гарна оцінка викладача, якого ти поважаєш, є твоїм стимулом, то хай так і буде! Але водночас живи на повну, дружи, тусуйся, волонтер, стажуйся – бери від цих років найкраще!

Опубліковано : 04.09.2019 13:17