Ще троє (Юрій Кривоніщенко, Рустем Слободін та Микола Тібо-Бріньоль) – випускниками. Супроводжував їх інструктор Олександр Золотарьов (справжнє ім’я – Семен Золотарьов).

Очолював групу студент п’ятого курсу Ігор Дятлов – саме на честь нього перевал, на якому загинули туристи, згодом назвали Перевалом Дятлова. Планувалося, що група подолає на лижах не менше ніж 300 кілометрів на півночі Свердловської області.

28 січня одному з членів експедиції – Юрію Юдіну – стало зле. Через біль у нозі йому довелося повернутися до Свердловська. Тоді він навіть здогадуватися не міг, що цей факт врятує йому життя.

3 години потому, на відстані у півтора кілометра від намету, пошукова група наштовхнулася на два трупи, які лежали поблизу розлогого кедра. Це були Юрій Дорошенко та Георгій Кривоніщенко.

З одягу на них було лише спіднє, а тіла були уражені опіками від багаття, сліди якого відшукали поблизу. У Дорошенко ушкодження були на стопі та правій скроні, у Кривоніщенка – на лівій гомілці та лівій ступні.

Вже у березні, на відстані 180 метрів від місця, де знайшли Дятлова, відшукали тіло ще одного учасника походу – Рустема Слободіна. Його труп був вкритий товстим шаром снігу. Одягнутий юнак також був доволі тепло – на ногах мав 4 пари шкарпеток (на правій ще й валянок). На обличчі, як і у Зіни, була кров.

Що ж до інших учасників туристичного походу, то їх вдалося виявити лише тоді, коли на гірських схилах почав танути сніг – у травні. Тоді під завалами у западині струмка вдалося відшукати тіла Людмили Дубініної, Миколи Тібо-Бріньоля, Олександра Колеватова та Олександра Золотарьова.

На момент, коли їх було знайдено, усі трупи були у воді і сильно розклалися. На тілах, окрім їхнього одягу, були теплі речі Кривоніщенка та Дорошенка – зокрема їхні штани та светри.

З іншими усе дещо складніше. Судово-медична експертиза встановила, що травми, отримані ними, були спричинені невідомою силою, що “значно перевищує ту, що виникає при падінні людини з висоти власного зросту”.

Більше того, ця сила була рівноцінною тій, що виникає від удару автомобіля, який їде на великій швидкості, або ж вибухової хвилі. Таке досить нечітке визначення залишило чимало простору для уяви. Загадкові обставини смерті не давали спокою багатьом і дали початок низці конспірологічних теорій.

1 лютого 2019 року стало відомо, що Генеральна прокуратора Росії проводить масштабну перевірку кримінальної справи щодо смерті групи Дятлова. Вона сподівається знайти достовірні докази до однієї з версій, які видаються їм найімовірнішими – що причиною трагедії була лавина, “снігова дошка” або ураган.

Проте ця версія не витримала критики. Як зазначається у кримінальній справі, мансі завжди ставилися до туристів дружньо та надавали їм допомогу. До того ж ця гора зовсім не була для них священною.

Детальний аналіз знайденого намету довів, що розрізи на ньому були зроблені не ззовні, а зсередини – не мансі намагалися увірватися, а туристи відчайдушно прагнули від чогось втекти.

Прихильники теорії випробування забороненої зброї дотримуються думки, що російські спецслужби інсценували загибель туристів так, нібито вони померли від стихійного лиха.
Так вважав й єдиний вцілілий з групи – Юрій Юдін.

“На мою думку, вони стали жертвами зачистки. Випадково опинилися свідками якихось випробувань, і, унаслідок отруєння, були приречені на смерть. Мені так слідчий Іванов і сказав: “Вони були приречені. Ти однозначно був би десятим”. Думаю, він знав справжню причину загибелі групи”, – говорив він.

Та незгодні з версією наголошують на тому, що випробування зброї немає сенсу проводити за межами спеціальних полігонів. Адже так неможливо як слід оцінити її ефективність.

Такий специфічний тип лавини може виникнути за умови, коли верхній шар снігу удень нагрівся та розтанув, а вночі замерз і став дуже щільним, тож є дуже нетривким і може легко відірватися.

На думку конспірологів, саме “снігова дошка” й накрила намет туристів. Її удар міг би пояснити навіть тяжкі травми, отримані частиною групи. Прихильники теорії вважають, що група покинула сховок через страх повторного сходження лавини.

Критики версії наголошують на тому, що слідів “снігової дошки” пошукова група не побачила. Й сам сховок туристів на перший погляд не надто постраждав – одна з палиць, на які кріпився намет, залишилася стояти. Вціліла й піч, встановлена членами групи.

Зробили вони це у досить вигадливий спосіб – під загрозою застосування зброї вигнали туристів на мороз, а згодом вислідили тих, хто не помер від дії низьких температур.

Критики цієї версії закономірно зазначають, що вона нагадує радше “детективний роман” і називають її малоймовірною.

Вбачають причину смерті туристів і у паранормальних явищах. Їхній перелік надзвичайно великий – від НЛО до снігової людини та нечистої сили.

Проте що саме трапилося насправді? Жертвою якого явища стали туристи? Природного катаклізму, техногенної зброї або ж власної безвідповідальності? Ймовірно, відповідь на ці запитання так і залишиться загадкою, масштаби якої можна порівняти хіба що з таємницею Лохнеського чудовиська та Бермудського трикутника.