Дедлайни, фітнес і сім’я: як живуть українські студенти на карантині?

Повідомляє studway.com.ua 21.04.2020 17:17

Фото з мережі Інтернет

Уже понад місяць – на карантині. Microsoft Word та Zoom працюють у посиленому режимі. До списку мрій додалась ще одна – «вийти на свободу». Оголошення карантину змінює студентське життя: одні скаржаться на дистанційку, а інші – займаються самоосвітою. Як проходить карантин у студентів, ми дізналися у них самих.

Хтось сплутав тиждень самостійної роботи з карантином, а хтось очікував гіршого. Дехто почав висипатися, а хтось – бігати. У когось поповнюється полиця з прочитаними книжками, а у когось горять дедлайни. Хтось уперше за пів року повернувся додому, а у когось руйнуються проєкти. Серед нових звичок – миття рук і руханки щодня. А ще поява часу на різні онлайн-курси (не завжди). У навчанні – лекції перейшли у формат онлайн, а усні відповіді на семінарах перетворилися на письмові роботи й есе. Як карантин вплинув на студентське життя, розкажуть самі спудеї різних вишів.

Данило, Український Католицький Університет: «Намагаюся не втрачати продуктивності під час карантину. Кинув собі челендж за цей час зробити те, що планував зробити давно, але ніяк руки не доходили: прочитати куплені книжки та нарешті пройти збережені «на потім» курси на Prometheus і Coursera. На саме навчання і роботу карантин ніяк не вплинув. Працював я і раніше віддалено, а освітній процес повністю перевели в онлайн-режим: лекційні та частково семінарські заняття проходять у Zoom, а деякі викладачі збільшили кількість письмових завдань».

Макс, Києво-Могилянська академія: «Після оголошення карантину випала змога повернутися у свій рідний Тернопіль. А тут мені завжди було і є чим зайнятися. Ну ось погляньте: навчання продовжується навіть дистанційно! Займаюся спортом (так, я щодня виходжу на вулицю, щоб пробігти ті прекрасні декілька кілометрів). Проводжу час із сім’єю за розмовами й іграми. Не забуваю друзів! І ми вже встигли виграти два онлайн-кубки України із «Що? Де? Коли?», спілкуючись по Skype. Також почав учитися водити автомобіль. Переглядаю 100500+ фільмів і читаю таку ж кількість книжок, які постійно відклалав».

Альона, Національний університет харчових технологій: «Нарешті дісталася до книжок, дистанційне навчання теж займає час. Треба робити реферати і проходити тести. Згадала, як грати на піаніно, дістала свій старий велосипед, вранці та ввечері – руханка. Граюся з братом і роблю з нього людину».

Богдан, Києво-Могилянська академія: «На карантині я помітив за собою дві зміни: збитий режим і звичка мити руки. Перше відображається тим, що я лягаю о третій, а прокидаюся о десятій чи одинадцятій годині, а друге – тим, що почав мити руки, як я це називаю, по-медичному. Також зрозумів, що карантин явно не канікули. Навчання – на першому місці! Постійні реченці, одне завдання змінюється іншим, і так по колу. Та, звичайно, є і плюс дистанційки: ти можеш повністю сам організовувати свою роботу, працювати тоді, коли ти найбільш продуктивний. А ще через те, що не потрібно добиратися до академії, з’являється година сорок нового вільного часу, який я, наприклад, присвячую тренуванню. Перше, що зроблю після карантину – це відправлюсь у нову подорож».

Софія, Київський національний університет імені Тараса Шевченка: «Ой, на цьому карантині й сама трішки прихворіла. Борюся з нежитю. Хоч в універі нас завалили завданнями, у пріоритет поставила самоосвіту. Читаю книжки, які довго відкладала. Дивлюся авторський курс Андрія Федоріва «Папа бренда». Раніше його ціна стартувала від 200 доларів, а зараз Федорів виклав його на свій YouTube-канал, щоб усі охочі провели карантин продуктивно. Дистанційне навчання у нас більш-менш цікаве. Читаємо книжки, дивимося фільми, пишемо за ними есе. Звісно, є і нудні завдання. Написати конспект на 4 семінари з «Медіабезпеки» – випробування не для слабких. Ще одна особливість мого карантину – молодші брат і сестра, у яких теж дистанційка в школі. Тому допомагаю їм з уроками, зазвичай з англійською».

Денис, Київський національний університет імені Тараса Шевченка: «Карантин трохи розслабив, дозволяю собі прокидатися о 8:30, а не о 6:30, як завжди. Якщо моя дівчина може працювати віддалено, то я зі своїми колегами повністю заморозили свою діяльність. Отже час, який з’явився, йде на навчання і саморозвиток. Зранку виходимо на шкільний спортивний майданчик трохи порухатись, людей у цей час там немає. Далі намагаюся бігати переважно житловими кварталами, бо моїм стандартним маршрутом на Оболонській набережній гуляє багато людей, як на свято. Оскільки дівчина працює, то приготування їжі намагаюся переймати на себе. Пишу курсову роботу. Сконцентруватися на навчанні або роботі вдома трохи важко, адже постійно щось відволікає. Тож борюся з прокрастинацією, а від завтрашнього ранку хочу почати погодинно планувати день».

Анастасія, Острозька академія: «Пари проводяться щодня на платформі Google Meet. Розклад «дзвінків» не змінився. Тижневе навантаження дещо менше, ніж зазвичай. Загалом, так навіть зручніше, бо вдома під ковдрою навчання не таке страшне. Але водночас це дуже розслаблює: зосередитися важче, змусити себе ґрунтовно готуватися до пари – теж. Загалом, я дуже активна людина, майже щотижня кудись їздила, спілкувалася з багатьма людьми. Зараз же на повній самоізоляції (не їхала навіть додому), що негативно відображається на емоційному стані. Щоб трохи відволіктись, почала бігати (допомагає), писати курсову (не допомагає), більше спати (допомагає)».

Як бачимо, карантин – таки не канікули. У більшості вишів навчання триває, щоправда, з-під ковдр і за чашкою чаю. Не треба витрачати час на мейкап і дорогу до універу, натомість багато зусиль іде на самоізоляцію. Бережи себе, мий руки і пам’ятай: рано чи пізно все буде добре!

Опубліковано : 21.04.2020 17:17