За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у вересні 2017 року, 54% опитаних молодих людей (18−35 років) мають бажання переїхати на постійне місце проживання за кордон (серед старшого покоління таких лише 19%, але це й зрозуміло). Загалом серед усіх опитаних 35% хотіли б поїхати на ПМП за кордон, 61% респондентів не мають такого бажання, 4% – не визначилися із відповіддю. Порівняно із минулим роком кількість тих, хто хотів би змінити місце проживання на іншу країну, дещо зросла (з 30% до 35%). Найбільше тих, хто бажав би змінити місце проживання, серед мешканців заходу України (41%). На півдні таких 34%, у центрі – 33%, на сході – 33%.

Найчастіше серед причин, які спонукають респондентів думати про еміграцію, називали надію отримати кращі умови для життя (64%). Бажання забезпечити краще майбутнє для дітей зазначали 34%, відсутність гідної роботи в Україні – 23%, бажання отримати кращу освіту – 12%. Менш ніж 10% вказали причинами відсутність безпеки в Україні, можливість отримати  краще медобслуговування, кращі умови ведення бізнесу, бажання самореалізації, сімейні обставини.

“На останньому Економічному форумі у Криниці Національний банк Польщі у співпраці з Варшавським університетом оприлюднили результати своїх досліджень, які свідчать, що потоки з України зростають з року в рік, — розповіла журналісту  директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка» Ірина Ключковська. -  Якщо йдеться про студентів, які виїхали на навчання до Польщі, то планують остаточно повернутися в Україну лише 2,4%. Це сумно. 36,6% респондентів хочуть залишитися у Польщі назавжди. 32,5% їздять туди, щоб підзаробити. А ще 22% студентів хочуть змінити Польщу на інші країни (тобто фактично йдуть шляхами тих поляків, які виїжджають із Польщі далі на захід, де їм пропонують вищі зарплати, кращі місця, а  вивільнені ними ніші заповнюють молоді українці). І це лише одна країна, лише Польща, хоча ці тенденції ми спостерігаємо для інших країн”.

“У питаннях міграції Україна не є унікальною, — веде далі Ірина Ключковська. — Зараз у світі,  за різними оцінками, в тому числі оцінками ООН, мігрує приблизно 260 мільйонів людей. Ми вписуємося у загальні міграційні тенденції, які характеризують наш глобальний світ. На жаль, Україна належить до країн-донорів, які постачають інтелектуальний людський демографічний капітал за кордон. Ситуація може виправитися лише за однієї умови — коли стабілізується політичне й економічне  життя в Україні, люди побачать реальні можливості економічного зростання, коли буде мотивація для людей, зокрема й молодих, залишитися в Україні. Коли після закінчення вишів молоді люди побачать реальну можливість для працевлаштування, кар’єрного зростання, гідної зарплати. Зараз Україна втрачає потужний людський капітал. Це серйозна загроза для національної безпеки України. Звідси «вимивається» найактивніша частина населення, люди репродуктивного віку, люди активні, відважні, здатні відповідати на виклики життя. Слабкий за кордон не поїде. Часто наші люди їдуть «у нікуди»…

«Зараз найбільше наші люди виїжджають у Польщу, — каже Ірина Ключковська. — Зокрема, студенти виїжджають з України в Польщу, можна сказати, у геометричній прогресії. Якщо ще кілька років тому ми констатували, що виїхало 14 тисяч, то потім було 30 тисяч, потім 40, а зараз вже говорять про 60 тисяч тільки українського студентства. Більше того, спостерігаємо ще одну тривожну тенденцію: виїжджають не тільки студенти, а й школярі. ».

Щодо тих студентів, які вже вирішили їхати, то Україна, як демократична країна, звісно, не може нікому це заборонити, тут добрим прикладом співпраці з мігрантами є Китай, Ірландія, Філіппіни. Ці країни у різні часи  втрачали багато своїх людей. Китай, наприклад, усвідомлюючи, що ці молоді люди не повернуться назад, навпаки, стимулював їх до виїзду, розуміючи, що потім це все повернеться в іншій формі: інтелектуальній, у  новітніх технологіях, спільних підприємствах тощо. Тому Україні у цьому питанні треба не “винаходити велосипед”, а вивчати закордонний досвід і впроваджувати його відповідно до наших реалій.

“Оскільки ми не можемо закрити кордони, повинні навчитися використовувати той величезний потенціал наших людей, який вже формується за кордоном, для розвитку нашої країни, — каже Ірина Ключковська. — Шляхів дуже багато. Ми можемо цих молодих людей, як сформованих фахівців, запрошувати експертами, консультантами бізнесу, викладачами у виші, для розробки спільних технологій. Треба напрацювати окрему програму залучення інтелектуального потенціалу наших фахівців в Україні. Міграцію, зокрема молоді, ми повинні сприйняти як факт. Але навчитися з тим фактом  давати собі раду”.

Фото автора