У судовому порядку було доведено, що солдат С. , який був військовослужбовцем однієї з військових частин гарнізону, винен у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України (самовільне залишення військової частини і нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах особливого періоду).

— Він, умисно, без поважних причин і без дозволу відповідного командування військової частини наприкінці вересня 2015 року самовільно на 11 днів залишив розташування військової частини. Опісля, 30 жовтня 2015 року вчасно не з’явився до розташування в/ч із лікувального закладу, провівши 2,5 місяці на власний розсуд, — повідомляють у прес-службі військової прокуратури Західного регіону України.

І хоч обвинувачений свою вину повністю визнав та розкаявся в інкримінованому йому злочині, вироком суду за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у виді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна. При призначенні покарання суд врахував тяжкість злочину, тривалий час перебування обвинуваченого за межами місця служби, а також наявність у нього судимості в минулому – за ч. 4 ст. 187, п.6 ч. 2 ст. 115, а також за ч. 4 ст. 407 КК України.