Навіщо вчитися на юриста?

Повідомляє ya-student.com.ua 19.10.2018 16:15

Фото з мережі Інтернет

Ви пішли влаштовуватись на роботу, а роботодавець запропонував написати одразу дві заяви? Ви здійснили покупку в магазині, але вам не видали чек? Вас затримали працівники правоохоронних органів дорогою додому і без жодних пояснень відправляють до відділку? Саме у такі моменти хочеться мати персонального адвоката, або ж додатковий фах – юриста.

Однак витрачати на здобуття другої вищої освіти 5 років свого життя та чималу суму коштів не кожному під силу. Адже, щоб стати професійним юристом, слід пройти не одне коло «пекла», перегорнути не один стос юридичних паперів і оббити не один поріг чиновницьких кабінетів. Та чи варті такі зусилля заради досягнення простої мети – мати змогу захистити себе? Замислитись тільки: кожного дня ми стикаємось з тим, що не знаємо банальних речей. Ми укладаємо шлюб чи подаємо на розлучення, позичаємо гроші чи беремо в борг, ділимо спадок чи даруємо своє майно дітям, переходимо дорогу на червоне світло чи щосили тиснемо на газ і перевищуємо швидкість, влаштовуємось на роботу чи звільняємось. Цей перелік можна продовжувати безкінечно. Але як знати, де та межа закону, яку переходити заборонено?..

«Без бумажки, ты – букашка…»

Народився – отримай свідоцтво, виповнилось 16 – паспорт, в 25 – вклей нову фотокартку. А ще не забудь позначити себе дванадцятизначним ідентифікаційним номером. І це лише вершина айсберга. Вступаєш до університету – надай довідки, купуєш житло – збери купу паперів...

Та давайте розпочнемо з елементарного. Кожного дня ми тримаємо цей папірець у руках, частіше за все скручуємо його у кульку та відправляємо до смітника, а іноді й взагалі залишаємо на касі. Правильно, це – чек. Купуючи жувальну гумку в кіоску на зупинці чи ювелірну прикрасу в фешенебельному бутику, ми навіть не надаємо цьому якогось особливого значення. А юридичною мовою це звучало б так: «укласти договір купівлі-продажу», в якому є дві повноправні сторони, які володіють власними правами і обов’язками.

От, наприклад, вже наступного дня придбана річ зламалась. Як довести, що саме виробник має усунути поломку? До кого звертатись, якщо хотів зекономити і придбав річ «з рук», а не в магазині? Саме в таких ситуаціях рятівним колом стає цей непотрібний, на перший погляд, папірець. У ньому вказана і адреса, і час, і місце, і вартість покупки. Тому закон говорить: «покупець має право вимагати чек, а продавець зобов’язаний його надати».

Чиста, чорна і в конверті. Хто вона?

Невдячна закономірність. У школі ми хочемо до університету, в університеті – на роботу. Але, коли доходить до справи, все виявляється не так просто. Пропускаємо момент «знайти», розглядаємо аспекти: «влаштуватись», «працювати», «звільнитись».

Ви успішно пройшли співбесіду, і ось цей заповітний момент: ви приносите всі документи, заповнюєте угоду, зі щасливою усмішкою перегортаєте останній аркуш і тут… Вам пропонують підписати одразу дві заяви: «про прийняття на роботу» і «про звільнення за власним бажанням». Причому остання, звісно, без дати. Як бути? Відмова, по суті, означатиме втрату роботи, а підпис – угоду з совістю, та навіть не своєю, а керівника. Бо він, коли захоче, тоді й звільнить.

Далі – зарплатна епопея. Яких тільки видів вона нині не буває. І «чиста», і «брудна», і «біла», і «чорна». Проте різниця тільки в красномовстві. А суть одна – 1) Або компанія хоче працювати чесно, сплачувати податки державі та забезпечувати усіма гарантіями своїх працівників. У такому випадку вашу зарплату виплатять до копійки, навіть якщо компанія збанкрутує, лікарняний та відпустку профінансують, а стаж запишуть до трудової книжки. Така зарплата – «по-чистому», кажуть у народі. 2) Або якщо компанія не бажає «світити» своїми доходами і платити відрахування до пенсійного фонду, то вам радо запропонують зарплату в конверті. І тоді є всі шанси не дочекатись своїх «кревних». Такі чесно зароблені ніде не фіксуються і, у випадку звільнення, довести, скільки насправді ти отримував, неможливо.

Втім, іноді працівники самі погоджуються на «чорну» зарплату, мовляв «вона ж більше». Однак саме цим позбавляють себе соціального захисту. Те саме стосується й офіційного оформлення. Можливо, у двадцять років думати про пенсію зарано, але мріяти про закордонні подорожі, для більшості з яких потрібна віза, – саме час. А отримати дозвіл на перетин українського кордону без свідоцтва про шлюб, офіційного працевлаштування чи навчання, вкрай важко. Це ще один підводний камінь.

«Тижюрист»

У повсякденному житті зустрітись віч-на-віч з її величністю Фемідою можна ледь не кожного дня. За поїздку «зайцем» у громадському транспорті чи за порушення правил дорожнього руху «світить» адміністративний штраф. Проте запитання у правоохоронців можуть виникнути і не з очевидних причин. Тому при затриманні серед білого дня завжди варто зберігати спокій і пам’ятати декілька простих правил: 1) Вам повинні повідомити причину; 2) Вас можуть провести до відділку для з’ясування особистості; 3) Але не можуть утримувати більше трьох годин під вартою у разі відсутності обвинувачень. При цьому ви маєте право на дзвінок, на адвоката та на відмову від свідчень без присутності захисника.

Таким чином, на кожну дію є своя протидія. Адже, як відомо, «свої відчувають своїх». Якщо почнете діалог юридично підковано, тон розмови різко зміниться на вашу користь. І тоді і зарплата, і права споживача, і свободи людини, ймовірно, будуть захищені. Щоправда – поки що не по-європейськи.

Опубліковано : 19.10.2018 16:15