– Усе почалося з листопада, коли побили студентів. Я якраз напередодні був на бізнесовій конференції, бо мав власну справу. Коли ми почули про протистояння, одразу зібралися і поїхали на Майдан, я пройшов його до кінця. Згодом поїхав на Схід. Там зустрів своїх побратимів, з якими пройшов Революцію Гідності, – розповідає Олександр Данилюк. –  Ми завжди на 369 градусів були готові до будь-яких дій, особливо у тих містах, де проросійсько налаштоване населення становило понад 60 %, а так було майже скрізь. У таких місцях було по-особливому важко воювати, адже провокацій можна було очікувати у будь-який момент.

Олександр Данилюк зазначає, головне на війні – бути холоднокровним.

– Під час таких інтенсивних бойових дій немає місця емоціям. Саме холоднокровність дає можливість тверезо оцінювати ситуацію і діяти так чи інакше. На Сході я завжди думав про побратимів. Хотів, аби нам вдалося виконати завдання, а всі хлопці залишилися живими і неушкодженими, – каже Олександр Данилюк.

 Із своєю дружиною Олександр також познайомився у Щасті на Луганщині. Сьогодні вони разом виховують сина, проживають у Великій Березовиці.

У депутати Великоберезовицької селищної ради  Олександр Данилюк балотується, аби змінити свою громаду на краще. Планує створити центр реабілітації для ветеранів та членів їхніх сімей, а також проводити там тренування для молоді з метою популяризації спорту, здорового способу життя і патріотизму.

Побратим Олександра Данилюка Петро Недзельський зауважує, що Олександр – людина слова.

– Україна зараз переживає нелегкі часи. З’являються нові політики, які багато обіцяють і нічогісінько не роблять. Людина, яка пройшла вогонь війни, яка втрачала своїх бойових побратимів, це вже людина іншої формації – вищої. До такої формації належить Олександр. Це воїн, який, якщо дав слово, то обов’язково його виконає. Таким він буде і в цивільному житті, – зазначає Петро Недзельський.