Відомий священик дав 10 порад, як не занапастити свій шлюб

Повідомляє gazeta-misto.te.ua 18.10.2018 20:17

Фото з мережі Інтернет

Відомий тернопільський священик і блогер Євген Заплетнюк написав новий пост, який зібрав сотні лайків і схвальних відгуків у читачів. Цього разу отець розмірковує про сімейне життя.

Привіт, друзі. Сьогодні в мене є трохи часу для важливої розмови про стосунки, точніше – про сімейні стосунки та відносини з нашими шлюбними партнерами, або тими, хто має ними ставати. Тут одразу скажу для тих, хто поки “вільний”. Якщо ви не плануєте бути з людиною вічність, а просто трохи розважаєтесь і використовуєте один одного, – такі стосунки краще припинити. Так буде краще для всіх. Чому? Та тому, що поки ви морочите голову людині, вона б могла зосередити свою увагу на комусь, хто зможе й захоче дати їй значно більше, ніж даєте ви. Це дуже жорстоке дозвілля.

Окрім того не забувайте, що хоч «коханню всі роки коряться», з кожним роком ми все більше старіємо, а старіючи шанси знайти адекватного та відповідного нам партнера різко падають у всіх без винятку. Навіть у тих, кого мама вважає найкращим хлопчиком у світі. І далі. Якщо ви будете жити розміреним і повільним життям, і знайдете собі ідеального чоловіка чи дружину в 99 років, яка буде любити вас саме так, як це відповідає вашим очікуванням, часу на спільне щастя у вас залишиться значно менше, ніж цього б вам хотілося. Очевидно, що з ідеальним партнером краще жити не з дев’ятого десятку, а хоча б із третього. Тому, часу гаяти не варто.

Питання родини треба вирішувати при доброму психічному здорові та достатньому бажанні праці над стосунками, не відкладаючи це в далеку шухляду. Багато людей взагалі не хочуть про це думати, а тому, більше 60% шлюбів у наш час розпадаються. Чому так? Тому, що люди не очікували отримати своє весілля як відповідальність та обов’язки. Вони думали, або хотіли думати та переконували себе, що шлюб – це тільки красива картинка: біле плаття, фотограф, трьохповерховий торт, радісна метушня та чудова музика. Однак, затихла музика, гості розійшлися, а на столах залишилися брудний посуд, недоїдки та борги, які потрібно повертати.

Мене часто запитують, що дає штамп у паспорті? Відповідаю. Штамп у паспорті – це ініціація. Офіційна зміна соціальних ролей у партнерів. Одна справа, коли ти «можеш копати, а можеш не копати» – робиш те, що хочеш.  Не сподобалась поведінка дівчини – плюнув, розвернувся і пішов до іншої. І зовсім інша – коли ти вже мусиш робити те, чого робити зовсім не хочеться, але потрібно робити на благо партнера, дітей та родини. Це той камінь, за який шпортаються більшість молодих людей, виховані батьками як «лідери», «маленькі принци» та «принцеси». У реальному житті такі люди не пристосовані до життя безпорадні інфантили, не здатні без допомоги батьків вирішити жодної, хоч трохи серйозної проблеми. І до речі, саме звідси феномен шлюбів із великою різницею у віці, де чоловік значно старший за дружину. Такій дружині на перших порах потрібен не коханий чоловік, а старший наглядач, досвідчений господар і турботливий татусь, який буде обслуговувати потреби своєї маленької дівчинки, купляти їй дорогі іграшки, возити на море та катати на автомобілі, чого аж ніяк не зможуть зробити для неї її однолітки. А ще, він буде витирати їй слізки і гладити по голівці у випадку найбільшої її життєвої катастрофи – невдалого дизайну нігтів чи виходу нової моделі айфону. Такі шлюби рідко коли вдалі – рано чи пізно така дівчинка-принцеса виростає, й хоче вже не підстаркуватого «папіка», а нормального, здорового молодого та активного  чоловіка, який нарешті задовольнить її жіночі потреби у всіх аспектах.

Сімейне життя – це важкий хрест подолання власного егоїзму. І хоча я часто повторюю, що шлюб – це час взаємного максимально повного обміну щастям між партнерами, часто на практиці все відбувається точно навпаки. Для безлічі родин шлюб стає часом взаємного обміну злом, звинуваченнями та появу таких проблем у відносинах, яких би ніколи не було, якби не було того шлюбу. Наше завдання сьогодні, кажучи мовою юристів, “мінімізувати збитки” від наших недоліків і пристастей. Виправити те, що можна виправити та не допускати в майбутньому того зла, яке ще можна не допустити.

Мистецтво будівництва родинного щастя – це мистецтво наших маленьких кроків у правильному напрямку. Прочитайте це речення ще раз: Мистецтво будівництва родинного щастя – це мистецтво наших маленьких кроків у правильному напрямку. Так само, як життя в його фіналі буде підсумком прожитих років, так і якість нашого сімейного щастя буде підсумком щоденних, найдрібніших вчинків, які в фіналі, наче пазли, складуть цілісну картину того, що в нас насправді є. І основне. Ці вчинки для багатьох людей не виглядають важливими та необхідними, тому вони їх не роблять. А сьогодні я б хотів нагадати їх усім тим, хто забув про них, і навчити тих, хто про них ніколи не думав. Отже, вашій увазі десять кроків до добрих партнерських стосунків у шлюбі. Більшість цих порад звернені до чоловіків, бо саме чоловіки найбільш дивні створіння з точки зору турботи про стосунки. В них мало романтики, а багато прагматизму. Все ж, поради універсальні і згодяться усім, хто захоче собі щастя.

1) Постійно моліться за парнера та свої стосунки. Зазвичай, молоді люди нашого часу приходять до Бога тільки тоді, коли вже певні життєві обставини добряче надають їм по голові. От тоді вони й згадують про Бога та Церкву. Не будьте такими безпечними чи наївними. Бережіть стосунки не з часу кризи, а з часу їх зародження. Моліться за своїх партнерів так щиро, як тільки вмієте й так часто, як тільки зможете. Життя  – непередбачувана річ, а люди слабкі та грішні. Всім нам потрібна допомога Божа та«Божественна благодать, яка немічне лікує та виснажене поповнює». Тому, перший і головний початок стосунків – це прохання до Бога за благословенням. Ходити разом в клуби та на вечірки добре, але до храму – ще краще. І навіть якщо ви відчуваєте, що вам це незрозуміло, не подобається та немає на такі дурниці часу, перестаньте вірити в свою непомильність. Якщо вам незрозуміло в церкві, то тому, що ви неграмотні. Якщо вам там не подобається – у вас немає смаку. Якщо ви виправдовуєтеся тим, що немає часу – Господь обов’язково поставить нас у такі обставини, коли ми захочемо молитися і ходити до храму, але не зможемо. Тому, не гаймо часу. Вранці кожен люблячий чоловік і батько має помолитися за свою родину і поблагословити її на новий день, а ввечері подякувати Богу за все, що було з родиною впродовж дня. Якщо чоловік віруючий, а не молиться – він недорозвинута тварина. В них теж немає потягу до духовного життя. І якщо чесно, я б боявся з такими жити.

2) Приготуйте сніданок, якщо їй це подобається. Соціальні обов’язки жінок і чоловіків нині поділені абсолютно непропорційно. Жінки взяли на себе обов’язки чоловіків і виконують не просто більше роботи, але більше важкої та фізичної роботи. Вони не тільки обслуговують потреби родини, себе самих, чоловіка та дітей, але ще й ходять на роботу, заробляючи гроші. І в багатьох випадках, жінки ходять на роботу в той час, коли чоловіки сидять удома роками, очікуючи на «роботу своєї мрії», яка спуститься до них із небес. Навіть якщо у вас все не так сумно, потурбуватися про свою дружину та її комфорт – справа вашої чоловічої гідності. То ж наступний крок, – після ранкової молитви – це хоча б елементарний сніданок дружині та дітям. Встати на пів години раніше, зробити чай із бутербродами, зварити кашу: що може бути простіше для людини, яка має дві руки та необхідні продукти? Зробіть приємне людині, яку ви кохаєте, не чекаючи 8 березня! А для того, щоб їй це сподобалося, акуратно й хитро поцікавтесь напередодні, так, між іншим, що б вона хотіла на сніданок. Довідка: чоловічі та жіночі смаки не співпадають. Якщо вам особисто можуть вранці підійти і оселедець з цибулею, і смажені вчорашні пельмені, і сало з хлібом, дружині може виявитися достатньо кружки чаю з булочкою чи йогурт із злаками. Як почнеш день, так його і проживеш. То ж коли ваша кохана буде вражена вашою ранковою поведінкою, можете бути впевненим, що вона думатиме про вас увесь день <3.

3) Допоможіть дружині вранці зібрати дітей, або відвести їх до школи чи садочка.Один із найдурніших радянських стереотипів той, що виховувати дітей – не чоловіча робота. Насправді, для виховання здорової та повноцінної особистості дитині конче потрібні психічно здорові тато і мама. Одного з батьків не достатньо. І бабусі теж не достатньо. У дитини кожен із батьків має своє, незамінне місце. Тому, батьки, які свідомо ігнорують проблеми власних дітей, не чують і не люблять їх,  роблять найбільшу шкоду, якої тільки вони можуть зазнати. Батьківські травми власним дітям – не гояться з роками, не забуваються і не минають просто з плином часу. Це те, що формує характер, змушує та навчає вже дорослих людей певним «паттернам» – шаблонам поведінки. Ми вже говорили колись про те, що сучасні батьки – тупуваті, і не всі з них зможуть допомагати своїм дітям у вирішенні уроків десь уже з четвертого класу. Тому, поки є нагода прикласти свої зусилля та хоча б приводити і заводити їх з садочка чи гратися з ними, це треба робити, поки воно ще відповідає інтелектуальним можливостям чоловіків. Зробіть це, поки ваша дитина не почала називати татком іншу людину, яка до неї ставиться краще за вас. Я, звісно, перебільшую. Але, як кажуть, у кожному жарті – тільки 38% жарту. У багатьох випадках діти в школі чи садку більше люблять вихователів і вчителів, аніж рідного тата.

4) Упродовж робочого дня надсилайте коханій жартівливі смс і, якщо це доречно, – телефонуйте їй. Із нашими роботами така справа. На роботу ми ходимо не для того, щоб заробити гроші, чи тим більш – щоб проходити кар’єрну драбину. Ні гроші, ні кар’єра не є, та не можуть бути для адекватної людини самоціллю. Так, вони важливі, але важливі лишеяк необхідні засоби для того, щоб зробити життя, зокрема життя в родині, більш комфортним і щасливим. Той, хто зробив роботу не засобом, а метою життя – придурок. Не можна міняти родину на роботу, бо розумні люди на роботу ходять саме заради родини. А якщо на роботу ми ходимо заради рідних, то було б дуже нерозумно впродовж дня не згадувати про головну ціль, про своїх натхненників і «винуватців» – про свого коханого чи кохану. Спробуйте впродовж робочого дня хоча б кілька разів, для початку – раз чи два – написати коханій людині приємний смс чи зателефонувати, поцікавившись, як у неї справи. Якщо місяцями ні ви не маєте часу для партнера, ні партнер на вас, очевидно, ви помилися не тільки з роботою, але й партнером. Подумайте про це та обговоріть це при нагоді за чашкою смачного какао.

5) Не забувайте про дрібні та приємні подарунки. Всі дорослі – в душі діти. Особливо жінки. Знаючи це, не ігноруйте чудову можливість зробити приємне людині, яку ви любите. Коли щодня витрачати хоча б кілька гривень на цукерки чи щось смачне для коханої чи коханого, ви не тільки отримаєте ці гроші назад, але й з великим прибутком. Якщо у вас адекватний партнер, то він обов’язково захоче вам віддячити та зробити приємно. І вже за кілька днів ви можете сподіватися на сюрприз із його боку. І головне, це буде ваші спільні інвестиції в щастя та майбутнє вашої родини. Це ті дрібні справи любові, які повертають в стосунки вогонь і пристрасть. Ніяка родина не розпалася від того, що чоловік не купив собі цигарок, а на зекономлені гроші купив щось своїй коханій. Як і навпаки – традиційно, в родинах на порозі розлучення чоловік купує цигарки ціною цукерок дітям і фруктів дружині. Ці дрібниці – зовсім не дрібниці. Отже, будете в супермаркеті – обов’язково купіть коханій людині щось із того, що вона не просила. І обов’язково на дозвіллі прочитайте «Дари волхвів» О’Генрі.

6) Обов’язково виявляйте свої почуття тактильно. Секс у шлюбі – це зовсім не блуд і не бруд. Це чудовий дарунок Божий, і маркер подружніх стосунків. Перші ніж фізичний секс відбудеться в ліжку, його повинен хотіти ваш мозок. Свого часу, вивчаючи психологію, я був вражений коли дізнався більше про наше тіло та те, що називається психосоматикою. Виявляється, наше тіло реагує на все, що відбувається в нашій душі. Тому, існує навіть психотерапевтичні методики, в яких для лікування душевних травм лікарі призначають… масажі. Я був м’яко кажучи здивований, коли солдатам, які повернулися з фронту з діагнозом «посттравматичний стресовий розлад» психотерапевти рекомендували пройти курс масажу, а деякі з психологів і самі спеціалізувалися на ньому. Годі вже говорити, що подружні стосунки тим більше мають мати і суто фізичний вимір. «Незаплановані» поцілунки, обійми, прогладжування – це те, що є необхідною частиною здорових подружніх стосунків. Якщо їх немає – ви не тільки позбавляєте самі себе фізичної насолоди, але й провокуєте подружні зради. Справа в тому, що фізичний аспект стосунків для здорової людини на певному етапі її життя – це необхідність, це природа та інстинкт. То ж коли ви довго уникаєте любощів із своїм партнером, це зовсім не означає, що у вашого партнера немає сексу. Він у нього чи в неї може бути, але вже без вас. Щоб не ховалося зараз за цією двозначною фразою. Подумайте  про це. І ще одне. Намагайтеся не замовчувати власні сексуальні проблеми, бо ваші сексуальні проблеми не тільки ваші, але й вашого партнера. Принаймні, поки він ще ваш.

7) Готуйте їжу разом. Знаєте, є речі, які можуть бути більш сексуальними, ніж сам секс. Я маю на увазі приготування їжі та спільне дозвілля пари. В нас є традиція, що поки чоловік сидить за монітором або гортає стрічку соціальних мереж на планшеті, розглядаючи чужих жіночок, (які частіше всього без одягу), його спітніла та втомлена дружина в цей час порається заради нього на кухні. Ідеальне чоловіче рішення в такій ситуації – допомогти дружині в її важкій і невдячній справі. Це не тільки вдвічі прискорить сам процес готування їжі, але й ще більше зможе здружити вас. Ви можете не тільки терти моркву та чистити цибулю, але й спілкуватися, розповідати один одному про минулий день, про те, що вас турбує, можете, знову ж таки, обійматися в процесі та «випадково» цілуватися. Люди, які не цінують нагоди побути один із одним – глибоко нещасні. І чим більше вони посміхаються в житті, тим більш трагікомічною й сумною є їхня посмішка. Родини, які разом готують іжу та разом вечеряють без смартфонів у руках – значно рідше розлучаються.

8) Діти це не «спиногризи», а найбільша радість у світі для здорової людини. Я, м’яко кажучи, «дивуюся» тим персонажам, які вважають, що їх власні діти зіпсували їм молодість, або й усе життя. Я швидше прийму думку, що життя нам може зіпсувати життя сусід, дурний родич, безумний начальник-тиран чи навіть власна поведінка. Але якщо людина на повному серйозі сприймає власних дітей чимось таким, що заважає їй жити в на повну міру, і ще й уголос говорить про це, не соромлячись і не вважаючи таку думку аномалією, – мені стає страшно. У першу чергу страшно за тих нещасних дітей, яких народили, не запитуючи бажання. А тепер, вважають їх зайвими, непотрібними «спиногризами». Якщо людина не відчуває бажання турбуватися про власну маленьку копію, не хоче когось любити та навчати тОму, що сама знає, не хоче вчити її робити перші кроки, тішитися її першим словом, вести до першого класу, радіти її першим ієрогліфам у зошиті – то виникає питання: це взагалі – людина? Навіть у тварин батьківський і материнський інстинкти майже завжди є сильнішим за інстинкт самозбереження. А тут, в XXI cтолітті, в «християнській» державі дорослі люди мають уражену свідомість. Особисто я не знаю як це можна вилікувати, минаючи Церкву та духівника. Спільна турбота чоловіка та дружини про дітей -це не дуже простий, але благодатний для стосунків час родини. Він вчить турбуватися, а значить, любити ще когось окрім себе. Якщо ж у ваших стосунках дітей в силу незалежних від вас обставин немає – не сумуйте за тим, чого немає. Більшість із наших мрій у цьому світі теж не здійсненні: цю думку треба прийняти та засвоїти з християнським смиренням та вірою у промисел Божий щодо нас. Якщо у вас немає дітей, то ви можете з подвійною силою сконцентруватися на своєму духовному та фізичному здоров’ї та стосунках із партнером. І, звісно, ще є дитячі будинки, де чудові діточки чекають на вашу батьківську любов. Усиновлена дитина – це не тільки полегшення свого тягаря бездітності, але й полегшення чужого хреста сирітства. І через такий вчинок навіть тим людям, які фізично не мають можливостей дітородження, завжди є можливість почути омріяне «мамуся» чи «таточку» – звернені саме до них.

9) Частіше запитуйте себе, чи ваша дружина чи чоловік щасливі з вами. Чому так і чому ні. Тут я хочу сказати ще про один, надзвичайно важливий і непомічений багатьма людьми факт. Чимало з нас сприймають свій шлюб і навіть дошлюбні стосунки, як формальність. Штамп у паспорті поставлений, у церкві повінчалися, дитину народили – все. Слава Богу. Можна більше не «паритися». Насправді, ми повинні знати, що нічого постійного в нашому житті немає. День змінюється ніччю, а літо – осінню. Стосунки, над якими не працюють – рано чи пізно приречені за затухання. Нам ніхто нічого не винен. Якщо ми не будемо задовольняти фізичні, психологічні та духовні потреби свого партнера, то повірте, є всі підстави думати, що одного разу партнер, який колись сказав нам «так» обміняє нас на когось, хто реально запропонує те, що ми не хочемо чи не можемо дати. Хтось дасть йому все легко, просто, без скандалів і випрошувань. Навпаки! Буде неймовірно щасливий, що він чи вона погодиться прийняти щось із його рук. Не треба забувати про прагматичність мислення людей нашого часу. Скажімо, розлученням, як колись, уже нікого не тільки не налякаєш, але й не здивуєш. Щоб до цього не дійшло, частіше думайте про те, наскільки вашому партнеру комфортно з вами і вашими «мухами в носі» – усім дивацтвами, неврозами, поганими звичками та очевидними проблемами, які ви роками не вирішуєте й не збираєтесь вирішувати. Знаєте, що перше роблять люди, які реєструються в соціальних мережах незалежно від віку? Вони шукають свою шкільну любов. Підсвідомість не обманеш, бо ваша підсвідомість і є справжні ви.

10) Чоловік голова дружини тільки тоді, коли Христос Голова чоловіку. І наостанок. Для того, щоб стосунки в парі були здоровими та гармонічними, слід чітко розуміти ієрархію стосунків. Чоловік – розум, жінка – серце. Чоловік голова – дружина – шия і помічниця. Вона має коритися і допомагати своєму чоловіку бути лідером. Він не повинен виборювати свою першість у родині в непотрібних баталіях із дружиною. Розумна дружина повинна сама створити таку атмосферу в домі, в якій чоловік буде вважати за щастя полагодити розетку чи поміняти кран у ванній кімнаті. Він повинен відчувати, що його цінують, підтримують, йому довіряють і головне – люблять. Тільки тоді він захоче бути справжнім чоловіком, захоче брати на себе відповідальність за все, захоче бути прикладом для дружити на дітей, мотором родини та лідером у ній. Але це можливо тільки тоді, коли у чоловіка правильна, розумна і хитра, як лисичка, дружина.

Щасливі сімейні стосунки, та й просто, стосунки хлопця та дівчини – легкий тягар, який люблячим один одного людям нести по життю приємно й приносить неабияке задоволення. Я хочу ділитися своїм щастям із своєю коханою, бо щасливий поруч із нею, вона є моїм натхненням і дарує мені натхнення. Якщо я, через відсутність її підтримки сам нещасливий, то я не маю чим з нею ділитися. І ми обидвоє страждаємо. Тому, закінчити цей текст хочеться в мільйонний раз повторити всім нам просту банальність: для щастя потрібні двоє. І нехай у досягненні цього допомагає нам Бог, Який робить нас мудрими і чутливими до бачення власних недоліків.

Опубліковано : 18.10.2018 20:17