Журналіст поспілкувалася з представником секс-меншин

Повідомляє Високий замок online Роксолана Кікерчук 10.06.2017 20:15

Фото з мережі Інтернет

У світі ставлення до секс-меншин є індикатором демократичної держави. Все більше країн легалізує одностатеві шлюби, втім, в Україні лише починають приймати закони проти дискримінації секс-меншин. Та гомофобські настрої у нашому посттоталітарному суспільстві ще досить сильні. Попри це, геї та лесбійки почали говорити про свої уподобання вголос. Одним з таких є мій знайомий, завсідник «тусовки» геїв Роман. За горнятком кави говоримо з ним про невдалий досвід стосунків з дівчиною, про перше справжнє кохання, про реакцію мами та про бажання узаконити стосунки зі своїм хлопцем у Норвегії.

– Романе, коли ти зрозумів, що віддаєш перевагу хлопцям?

– Ще з дитинства. Не знаю, чому дехто каже: «Я став геєм». Ним не стають, а народжуються. Постійно звертав увагу на хлопців. Думав, що, може, це якийсь «бзік» у голові, і почав зустрічатися з дівчиною. Рік мордувався…

– Рік – це досить багато. Не місяць чи два…

– Вона була мені другом, тому стосунки так довго протримались. Мали і статеві стосунки, але це було для мене через «не хочу», ніби виконання якогось обов’язку… Я все одно задивлявся на хлопців. Нарешті подумав, для чого обом мордуватися, я ж псую і собі життя, і їй. Вирішив, це була перша і остання моя історія з жінками.

– Як познайомився зі своїм першим хлопцем?

– Познайомились в Інтернеті. Спілкувалися як друзі, а потім він сказав, що я йому подобаюсь. Спочатку було страшно. Думав, це якась перевірка, підступ. Але ризикнув, і ми зустрілися. Протягом двох років були парою. Я тоді навчався в університеті. Оскільки я не місцевий, то, щоб відвести підозри, «офіційно» жив у гуртожитку, але насправді жив у нього. Потім він до мене охолонув, хоча я мав до нього сильні почуття. Це було моє перше справжнє кохання. Я довго переживав розрив… Зараз спілкуємось як друзі.

– Батьки знають про твої уподобання?

– Мама знає. Коли я розійшовся з першим хлопцем, у мене була затяжна депресія. Мама помітила, що зі мною щось не так, почала розпитувати, і я їй розповів. Вона нормально все сприйняла, але подумала, що це мине. Тепер розуміє, що не мине, і змирилась. Домовились, що татові не розкажемо.

– Чому?

– Він людина старої «закалки», працює у прокуратурі. Думаю, йому буде важко це прийняти. Я – єдиний син.

– А як друзі сприймають твою орієнтацію?

– Найкращий друг дізнався, коли випадково натрапив на переписку з моїм першим хлопцем. Одного вечора «дотиснув» мене, щоб я сам розповів. І тоді признався, що йому також подобаються хлопці.

– Ти не думав, що це якось дивно?

– Нічого дивного, схожі люди притягують одне одного. Сталось так, що і він, і я були нетрадиційні, але боялись признатись у цьому і собі, й іншим. Не думаю, що спонукав його до рішення стати геєм.

– Бути геєм зараз модно…

– Якоюсь мірою так. Але дехто думає, якщо стане геєм, то матиме якісь привілеї. Бо, мовляв, геї, як правило, успішні люди. Це, звичайно, дурість. Не можу собі уявити справжнього гея, який переорієнтувався через «моду». Це «позерство», і таким людям треба до психіатра.

– «Успішні геї», хто вони?

– Багато депутатів Верховної Ради мали статеві зв’язки з чоловіками. У міській раді є люди з нетрадиційною орієнтацією. І депутати, і відомі громадські дія­чі. Один, до речі, залицявся до мене. Серед відомих українських музикантів є геї. Називати імен не буду, це їхня справа, розголошувати чи ні.

– Звідки ти це знаєш?

– Я був на закритій «тусовці», де сидів дуже відомий музикант зі своїм хлопцем. Думаю, такі речі не розголошуються, щоб не втратити аудиторію, бо за такими чоловіками «сохнуть» фанатки. Та й люди в нашій країні ще не готові сприйняти таку новину.

– Ти казав, що твій друг признався у нетрадиційній орієнтації. Він залицявся до тебе?

– Ні. Це один зі стереотипів, чому нас не люблять «натурали». Думають, що ми залицяє­мося до будь-яких чоловіків. Можливо, через цей страх до нас така агресія. Смішно, бо це те саме, якби хлопець зустрічався з дівчиною і не знайомив її з іншими хлопцями, бо вона неодмінно почне зраджувати.

– Були конфлікти через твою орієнтацію?

– Були, бо навіть у школі виділявся. Про свою орієнтацію нікому не говорив, але однолітки щось підозрювали. Тому у школі і насміхалися, і били. Дитиною було важко, бо не розумів, за що мене ненавидять. Але я ще легко відбувся. Моїх знайомих, коли дізнавались про їхню нетрадиційну орієнтацію, сильно били і принижували. Дехто боявся з хати вийти! На щастя, цей період минув. Зараз спілкую­ся з колом людей, які спокійно до цього ставляться. У мого хлопця компанія «натуралів», всі знають, що ми разом. Коли він представив мене своїм друзям, вони сказали: «Нам байдуже, кого ти любиш, головне, щоб тобі було комфортно».

– Ти приховуєш свою орієнтацію?

– Не приховую, але й не афішую. Якщо б мене про це запитали, сказав би: «Так, я гей». Був час, коли я панічно боявся, що хтось дізнається. З часом став до цього ставитись спокійно і перестав приховувати. Було й таке, що на питання «Чи не соромно мені бути геєм?» відповів: «А тобі соромно бути «натуралом»?». Чому хтось має право вказувати, кого мені любити?

– Як шукав собі пару?

– Найпростіший спосіб – в Інтернеті. Але це сайти не для тих, хто шукає серйозних стосунків. Хоча, як і на всіх сайтах знайомств, бувають винятки. У мене багато друзів-геїв. З деякими познайомився на сайтах. Ми, як кажуть, рідні душі, але не більше. З іншими знайомився через спільних друзів на «тусовках».

– Ти сказав, що не приховуєш орієнтації, але й не афішуєш. Чому?

– В Україні до геїв ставляться вороже. Якщо буду йти зі своїм хлопцем по вулиці «за руку», знайдеться телепень, якому закортить образити, а може, і вдарити. «За руку» ходимо лише за кордоном. До речі, ми думаємо переїхати в іншу країну, бо одностатеві шлюби у нас ще не скоро узаконять.

– А ви хочете одружитись?

– Так, і будемо одружуватись у Норвегії. Коли узаконимо стосунки, це буде вказано у закордонному паспорті, в українському – ні.

– Плануєте дітей?

– Я наразі не хочу, але мій хлопець мріє про дитину. Ми про це говорили. Якщо дійде до цього, або усиновимо дитину, або нам її народить сурогатна мама.

– Як ви будете її виховувати?

– Я буду «мамою», а мій хлопець «татом». У традиційному розумінні, у нашій парі я виконую функції жінки: додому все купити, створити домашній затишок, а хлопець заробляє гроші. Попри все, не хочу бути жінкою. Якщо я гей, це не означає, що повинен виглядати як жінка.

– Не думав, що сім’я, де батьки геї, спонукатиме дитину вибрати нетрадиційну орієнтацію?

– Ні… Вона сама вирішуватиме, яка у неї орієнтація. Докладемо максимальних зусиль, щоб дитина не відчувала дискомфорту чи була під впливом наших уподобань.

Опубліковано : 10.06.2017 20:15